№2. Список цитат до самостійної роботи

Самостійна робота. Теорія літератури

Дайте відповіді на запитання:

1. Хто з дослідників вважає: «Пізнавальні процеси, що відбуваються після читання, висвітлюють (….) прогалини і знову відсилають нас до самого твору. Без повернення до нього і без нового читання не можна зрушити з місця намаганні справді зрозуміти і сприйняти синтетично твір з його особливою будовою та специфічними властивостями»

2. Хто з дослідників вважає, що «літературний чи мистецький текст є компромісною формацією між свідомими та підсвідомими інтенціями автора»?

3. Хто з дослідників вважає:»Читана у певний момент частина твору постійно оточена подвійним горизонтом конкретизації: а) уже прочитаних частин, які переходять у «минуле» твору і б) частин, ще не читаних і до цього моменту невідомих»

4. Хто з дослідників переконаний, що завдання герменевтики полягає не тільки в аналізі конфліктів інтерпретації, але й у досягненні розуміння-себе? «Я», яке знаходиться в центрі усіх його досліджень, можна пізнати лише опосередковано, через культурні тексти, зокрема літературні та мистецькі.

5. Хто з дослідників вважає: «Сьогодні ми є людьми, які володіють символічною логікою, наукою екзегези, антропологією, психоаналізом і які, можливо, вперше мають здатність охопити єдиними запитаннями увесь людський дискурс. Прогрес усіх несумісних дисциплін щораз виявляє й ускладнює проблеми цього дискурсу. Єдність людей, які говорять, сьогодні уже стає проблемою»

6. Хто з літературознавців вважає: «значущість твору породжує не сам текст, а реципієнт, який намагається зробити текст зрозумілим та перекладним. Остаточно значущість тексту визначає уява реципієнта, яка за своєю структурою полісемантична і здатна трансформувати текст у велику кількість значень».

7. Хто з літературознавців говорить: «на противагу переважній кількості речень наукового твору, які справді є судженнями, речення висловлювань, які виступають у літературному творі, не є власне судженнями, а тільки квазісудженнями, функція яких полягає в тому, що вони надають зображеним предметам єдиного певного аспекту реальності, не ставлячи на них печаті предметів реальних».

8. Хто з американських філософів ґрунтовно проаналізував традиційну концепцію філософії як епістемологічної основи науки та усієї культури?

9. Хто з дослідників аналізує явище «живого пам’ятання» і що воно означає?_________

10. Хто з літературознавців, як і Гуссерль (феноменологія до 20-х років), зосереджував свою увагу на феноменах «життєвого світу» так як вони з’являються у нашій свідомості, звільненій від будь-яких психологічних настанов та ідеологічних презумпцій.

11. Хто з літературознавців твердить: «ми перебуваємо у середовищі постмодерністичної культури, квапливе зречення від якої неможливе, а квапливе визнання перетворюється на самозадоволення та розбещеність»

12. Хто у своїй праці ставить таку проблему: «Як, рухаючись у просторі епістемології інтерпретації, рефлексія може опинитися над екзегезою, над історичним методом, над психоаналізом, над феноменологією релігії тощо, щоб зачепити, оживити і, якщо можна так сказати, гуманізувати онтологію розуміння»?

13. Для кого з феноменологів основною метою було довести існування реального, а не ідеального світу. «Із безлічі явищ «життєвого світу» він вибрав і зосередив свою увагу на «інтенційних», тобто мистецьких творах.

14. Про кого П. Рікер говорив: «У нього герменевтична проблема зводиться тільки до аналітики буття, Dasein, що існує розуміючи. (…) Я пропоную рухатись шляхом довшим і важчим, використовуючи дослідження лінгвістики та семантики»?

15. Хто з дослідників у своїй праці пов’язує поняття інтерпретації (як усну екзегезу тексту) з поняттям розуміння (у широкому плані розуміння як розуміння знака)? «(…) Теорія розуміння перетворює проблему техніки текстової екзегези в загальнішу проблему значення і мови».

16. Для кого з дослідників невизначені місця у тексті – це зумисний компонент тексту, що в процесі рецепції чекає на заповнення і, заповнившись, трансформує літературний предмет в естетичний?

17. Які чотири плани (шари) твору виокремлював Р. Інгарден?_________________________

18. На чию думку, основні структурні принципи походять з міфів, і саме це «забезпечує літературі її комунікативну силу впродовж століть, незважаючи на усі ідеологічні зміни»?

19. Хто з літературознавців твердить: «Я завжди намагався показати, що літературний текст, як лінгвістичний твір мистецтва, не тільки запалює нас і надихає, але також припускає його сприйняття, що і є початком довгого й часто повторюваного зусилля порозуміння. Кожне читання, що шукає розуміння, це тільки крок до того шляху, який ніколи не закінчується».

20. Хто з дослідників вважає: «тільки та частина мистецтва, яка охоплює процес художнього образотворення, може бути предметом психології, але в жодному разі не та, яка є складовою частиною самої сутності мистецтва, бо ця частина, поряд із питанням, що таке мистецтво, може бути предметом тільки естетично-художнього, а не психологічного способу аналізу».

21. Хто з дослідників вважає: «Твір словесного мистецтва, на відміну від його конкретизації, є твором схематичним, включає «місця недоокреслення». У конкретизаціях вони частково усуваються.

22. Хто з літературознаців досліджує парадокс: як мистецтво постмодернізму породжує пристрасний захист його або пристрасне протистояння політики та ідеології»?

23. Хто з дослідників особливу увагу звертав на інтерпретацію снів, фантазування та інші форми підсвідомости при аналізі структури психічного життя творчої особистості?

24. Для кого з дослідників невизначені місця у тексті – це текстуальна вада, яка зумовлена мовною та ексизтенційною неможливістю окреслити будь-яке явище в його повній онтологічній даності»

25. Що Р. Інгарден розумів під квазісудженнями?_____________________________________

26. Хто з дослідників запровади в обіг поняття «індивідуації» для позначення процесу психічного розвитку індивіда через асиміляцію свідомістю змісту особистої і колективної підсвідомості.

27. Хто з дослідників вважає: «Інтерпретація (…), є роботою думки, що полягає у перетворенні смислів таємних у смисли виявлені, показує рівні значень, що містяться в значенні буквальному»

28. Хто з дослідників і про яку свою працю так відгукується: «До задуму цієї роботи входить дослідження можливих шляхів філософії розуміння, які б грунтувалися на можливому поєднанні герменевтичної проблеми з феноменологічним методом»?

29. Хто з літературознавців висуває ідею творчої особистості, яка не відкриває істини, а творить її?

30. Основою чиїх вчень є концепція психоневрозів, вчення про психічний апарат, який ґрунтується на ідеї несвідомого, теорії лібідо та дитячої сексуальності?

31. Хто з дослідників вважає, що «лібідо – це потік вітально-психічної енергії, яка здатна набувати різних трансформаційних форм і призводити до відтворення у свідомості людини архаїчних образів та переживань, які називаються архетипами»

32. Хто з дослідників вважає, що «розуміння більше не є різновидом пізнання, а тільки різновидом буття; спосіб цього буття — існувати розуміючи»?

33. Хто з літературознавців вважає: «Потужним стимулом рецепції є самозадоволення у задоволенні іншої людини». Таке задоволення має три відмінні, але споріднені фази: перша спричинена нашим зіткненням із літературним текстом, друга – нашим відчуттям від його естетичних вартостей, а третя – нашою ідентифікацією з героями твору».

34. Хто з дослідників і про яку свою працю так відгукується: «Я пропоную короткий історичний екскурс, у якому спробую дослідити сприйнятний сенс поняття «існування», сенс, через який можна було б детально з’ясувати розвиток феноменології через герменевтику»?

35. Хто з дослідників вважає: «Інша герменевтика (і насамперед феноменологія духу) приводить нас до повернення іншого способу розкриття природи смислу не через повернення до суб’єкта, а через аналіз того, що перед ним. Я із задоволенням скажу, що це герменевтика, яка розкриває глибини свідомости»

36. Хто з дослідників вважає, що «герменевтика розкриває також спосіб існування, який залишається від початку і до кінця буттям-інтерпретацією»?

37. Хто з дослідників вважає: «Факт, що літературний твір може виявитися тільки у низці послідовних і перехідних виглядів, а не може сприйнятися за раз в одному акті – цілком так, як скульптуру не можна бачити відразу зусібіч – може, найліпше доводить, що літературний твір є трансцендентним як до розмаїтих актів перцепції, що виконуються під час читання, так і до численних виглядів, в яких він репрезентується».

38. Хто з дослідників вважає: «текст потенційно наповнений значенням, яке конкретизує рецепція читача, і саме текст встановлює для цієї рецепції певну стратегію, без якої рецепція була б досить довільною чи моносуб’єктивною»?

39. Хто з дослідників заявляє: «Я вважаю, що треба обмежити аналіз мови саме семантикою цього показування-приховування, семантикою виявів»

40. Хто з дослідників визначає такі три основні етапи герменевтичного розуміння літературного твору: 1) більш чи менш об’єктивний аналіз самого тексту, тобто можливість застосування структурального та семіотичного аналізу змісту і форми твору; 2) процес читання, в якому актуалізується світ тексту; 3) етап дистанційного та рефлексійного привласнення значення тексту.

41. Хто з літературознавців вважає: «Твір літератури володіє «двома вимірами»: одним, у якому триває цілість планів і другим, у якому частини змінюють одна одну».

42. Для прихильників якого теоретичного спрямування притаманне зміщення уваги із проблем творчості та літературного втору на проблему його рецепції або, інакше кажучи, із рівня психологічної соціологічної чи антропологічної інтерпретації творчої біографії, на рівень сприймаючої свідомості?

43. Хто з літературознавців протиставляв літературному твору окремі його конкретизації, які виникають при прочитаннях твору чи постановці на сцені?

44. Хто з дослідників звертає увагу на дві фази пізнавання літературного твору: а) фазу під час читання і б) фазу після прочитання твору.

45. Хто з дослідників-послідовників Р. Інгардена, на відміну від нього, не уникав проблем психологізму, наголошував на особистих нахилах «імпліцитного читача», зануреного у «протікання речення-думки літературного тексту»?

46. Кому з дослідників належать слова: «Герменевтична проблема бере свій початок у межах екзегези, інакше кажучи, у межах дисципліни, яка пропонує розуміти текст, зокрема, інтенції тексту, суть того, що він хоче сказати (…) читання тексту ставало завжди внутрішнім світом суспільства, традицією або рухом живої думки, яка і допускає розвиток, і вимагає його»?

47. Хто з дослідників «змістивши увагу із явищ «життєвого світу» на «трансцендентальну свідомість» чи «трансцендентальне «я», наділивши «я» апріорністю щодо реального світу, (…) справді зробив його виключною передумовою існування чи не-існування цього світу»

48. Хто з дослідників вважає: «Літературний твір – це суто інтенційний твір, джерелом існування якого є творчі акти свідомости автора, а фізичною підставою – текст, усталений на письмі або за допомогою іншого фізичного засобу можливої репродукції. Твір (…) трансцендентний стосовно усіх свідомих переживань як автора, так і читачів».

49. Хто з літературознавців вважає: «Літературний твір відзначається впорядкованою послідовністю своїх частин, які творять фрази, зв’язки між фразами, розділи тощо. У цій послідовності твір набуває особливої, квазічасової тривалості від початку до кінця.